З кожним роком у цей день добирати слова все важче. Адже День захисників і захисниць України — не формальність, а дата, в якій сконцентровано, спресовано, сплетено забагато почуттів, аби висловити їх звичайним святковим спічем.

Глибока всеохопна вдячність за саму можливість жити на своїй землі й бути собою. Щире захоплення. Тривога за тих, хто боронить нас просто зараз. Сум за близькими, яких рідко бачиш. Побратимство і посестринство — більші, ніж просто дружба чи співпраця. Невідплатний борг перед тими, хто віддає здоров'я й роки свого життя — або саме життя. Болісна туга за тими, кого не повернеш.

Наші захисники й захисниці — живі люди, які роблять неможливе попри власні слабкості, страх, біль і втому. І наш спільний обов'язок — підтримувати військо всіма доступними нам шляхами та способами.

Це і є те, що робить нас нами й відрізняє від нашого ворога — вміння гуртуватися та турбота про вразливих. Ми єдині, коли цінуємо кожне життя.

Дякуємо за захист, дякуємо за життя! Слава Україні 🇺🇦