🔐 Суддя Антимайдану Марина Шаховніна

У 2006 закінчила не найпрестижніший і не зовсім профільний для суддів «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за спеціальністю «правознавство».

Після цього одразу обійняла посаду помічника судді управління забезпечення діяльності судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ – у Алли Лесько. А вже незабаром стала суддею столичного Подільського суду. Жодних років досвіду в “скромніших” судах або на “простіших” посадах.

Кар’єрний зліт на самому страті їй забезпечував батько. Марина з родини комерсантів, які своєчасно “поділили” місцеві металургійні підприємства на Чернігівщині. Гроші батько вкладав у дітей, щоб вони згодом пішли працювати у судову систему. Брат Марини — Артем працював в управлінні Державної судової адміністрації Чернігівської області, але потім повернувся у бізнес. А Марині вдалося успішно вийти заміж, знову ж таки й завдяки сімейним статкам.

Чоловіком Шаховніної став прокурор Ярослав Бородій, син судді Верховного суду Василя Бородія. Саме зв’язки Бородія старшого могли забезпечити спочатку місце помічниці судді Спеціалізованого суду, а потім й призначення на посаду до суду столичного.

Брат Ярослав став прокурором, завдяки зв’язкам потрапив до ГПУ, де працював, м’яко кажучи, не ідеально. Зокрема, на нього є, наприклад, скарги про те, що під час обшуків він забирав у людей гроші та телефони без жодних протоколів. За що отримав догану.

Ярослав Бородій, як і його дружина, не повинен був би працювати в органах, адже він не пройшов атестацію. Причина тому – цілий букет правопорушень: й неповернення майна під час розслідувань, й подарунок від невстановлених осіб на 359 тисяч гривень готівкою в 2016. Зазвичай посадовці так узаконюють хабарі та незаконні прибутки.

І – як у дружини – плагіат під час навчання. Кандидат наук не зміг навіть назвати офіційних опонентів на захисті своєї дисертації та спеціальності, за якою захистився.

Але найголовніше – те, що випливає з рішення комісії: у червні 2012 року Бородій, керуючи автомобілем, наїхав на пішохода. Потерпіла померла в лікарні після ДТП.

Ці дані переатестації прокурорів отримали журналісти “BIHUS.Info” через суд. Проте ані сам факт, ані його оприлюднення не завадили Ярославу Бородію не тільки зберегти місце в системі, а й перейти з посади прокурора Генеральної прокуратури на посаду слідчого ДБР – і навіть брати участь у розслідуванні справ часів Майдану. Так, саме тих, де “виплила” його дружина.

Ще одна “криша” Шаховніної – її свекор, Василь Бородій, який фактично очолює сімейний клан. Його мали би усунути від правосуддя ще у 2018 році. Тоді Громадська рада доброчесності радила Вищій кваліфікаційній комісії суддів (ВККС) звернути увагу на те, що Василь Бородій був членом Комуністичної партії Радянського Союзу у 1989-1991 роках та приховав цей факт в анкеті кандидата на посаду судді ВС. Але під час люстрації це чомусь не було враховано.

Саме Бородій очолював суд, де отримала мантію Шаховніна. Далі був призначений суддею Касаційного кримінального суду у складі ВС.

Завдяки впливовому свекру та повній безкарності родина Бородіїв отримала у власність земельні ділянки в Києві, області та Вишгородському районі, дві квартири у столиці та дачу площею майже 300 кв.м.

Розширився й вплив Василя Бородія в судовій системі – за роки служби у нього з’явилося чимало “боржників”. До того ж він увійшов до спеціальної палати Верховного суду.

Цілком очікувано, що з такими родинними зв’язками пані Шаховніна не отримала “вовчого квитка”, як інші судді, причетні до переслідування майданівців. Її не звільнили – її залишили в резерві.

Справу про кваліфікаційне оцінювання кандидатки просто призупинили. І весь цей час, включно з роками повномасштабної війни, Шаховніна продовжувала отримувати зарплатню. Понад 11 млн гривень – саме стільки виплачено судді, яка не пройшла оцінювання, але не була звільнена.

💬 @ABleaks_bot
💕 Долучитись
☑ info@absolutionlab.com