Єдина риба, яку ловлять не сіткою, а розрахунком на те, що вона з неї вистрибне.

Кефаль стрибає. Налякана зграя виходить з води свічками, на метр і вище, і перелітає перешкоду, замість того щоб пірнути під неї. Для риби це рідкісна поведінка, і саме вона століттями визначала, як її ловлять: сітку ставлять так, щоб риба стрибнула, і готують місце, куди вона приземлиться.

Тобто тут ловлять не рибу. Ловлять її рефлекс.

І ще одна особливість, яку варто знати до того, як чистити. У кефалі дуже товстий м'язистий шлунок, за формою схожий на маленький жорен, яким вона перетирає детрит з дна. Через цю дієту вона має впізнаваний солодкуватий смак і щільне біле м'ясо.

Тепер як готувати, бо кефаль не прощає двох речей.

Перша: не передержати. М'ясо щільне, але сохне миттєво.

Друга: обов'язково зняти чорну плівку зсередини черева. Вона гірка, і саме через неї люди кажуть, ніби кефаль гірчить. Риба не винна.

Рекомендуємо найпростіше і найкраще. Випатрати, луску зняти, зробити три косі надрізи до кістки з кожного боку.

Посолити зовні й усередину, покласти в черево пів лимона кружальцями, гілку чебрецю і роздавлений часник.

Змастити оливковою олією і на вугілля, на решітку. По шість хвилин з боку для риби на пів кіло, і не рухати.

Якщо в духовці: двісті двадцять градусів, двадцять хвилин, на пергаменті.

Подавати з маслом, розтертим з лимонною цедрою і кропом, яке кладуть на гарячу рибу і дають розтанути.

Той, хто вивчив, як ти реагуєш, уже не мусить бути сильнішим за тебе.

💛Смачного.

💬 ABleaks_bot
💕 Долучитись