За одним словом в Одесі впізнають своїх. Достатньо сказати «баклажани» замість «синенькі», і всім усе зрозуміло.

Слово абсурдне, якщо вдуматися. Овоч фіолетовий, а не синій, і зменшувальна форма йому нічого не додає. Але саме так його тут звуть уже друге століття, і жодна логіка цього не змінить.

Тепер про ікру, бо саме вона розводить одеситів і решту світу по різні боки.

Головне правило: синенькі не варять і не тушкують. Їх печуть на відкритому вогні.

Рекомендуємо саме так, бо весь смак цієї страви це дим. Кладіть їх прямо на пальник газової плити, на мангал або під гриль духовки на максимум. Шкірка має обвуглитися повністю, до чорноти, з усіх боків. Зіпсувати тут неможливо, чим чорніше, тим краще.

Так само спекти два перці і два помідори.

Гарячі синенькі скласти в миску і накрити на десять хвилин. Пара сама відділить шкірку.

Далі важливий момент, який більшість пропускає: очищену м'якоть обов'язково відкинути на друшляк і дати стекти хвилин п'ятнадцять. З неї вийде багато гіркуватої рідини, і саме вона робить ікру водянистою.

Рубати ножем на дошці, а не блендером. Ікра має бути ікрою, а не пюре.

Додати дрібно різану сиру цибулю, товчений часник, багато соняшникової нерафінованої олії, сіль і ложку оцту.

І обов'язково холодний відпочинок, мінімум година.

Чужа мова впізнається за словником, своя за одним словом.

💛Смачного.

💬 ABleaks_bot
💕 Долучитись