💛 🧡🧡🧡🧡🧡🧡
Роман "Лампочка". Звернення до читачів

Матеріали про паразитування Володимира Галантерніка читають не тільки одесити. Його читають бізнесмени у Відні, юристи у Лондоні, банкіри у Цюриху, забудовники у Києві, консультанти у Дубаї, торговці мистецтвом у Мендрісіо.

Люди, до яких Галантернік ще може прийти. Або вже прийшов. Або надіслав посередника з пропозицією «цікавого спільного проєкту», «сімейної інвестиції», «стратегічної співпраці», «фонду розвитку післявоєнної України». Формулювання можуть бути різні. Функція — одна.

Лампочка не завершив кар'єри. Він переніс її. З Одеси — у Відень. З Грецької, 5 — на Am Hof. З «Бабель Фіш» — у Reformo. Змінилися декорації, мова офіціантів, ціна вечері, ім'я адвоката. Не змінилося одне: функція. Він шукає нових виконавців. Нових заступників. Нових прокурорів. Нових забудовників. Нові магазини «Лампочка». Нові «СоцКомБанки». Нові прокурорські хмарочоси на будь-якій вулиці будь-якого європейського міста. У Австрії — так само, як в Одесі. У Німеччині, у Швейцарії, у Чехії, у Словаччині, в Ізраїлі, в ОАЕ. Де завгодно, де його ще не читали. Тому — прохання.

Перш ніж почути прізвище Галантернік у телефонній розмові, у пропозиції інвестиції, у запрошенні на вечерю в готель з віденською адресою — тричі подумайте. І кожного разу — про різне.

Перший раз — про арифметику. Ту саму, яку ми виклали у дванадцятому матеріалі минулого тижня. Default rate 94% за одним контрагентом за сім років. Шістнадцять з сімнадцяти. Це — вирок статистики, а статистика в Європі важить більше, ніж совість.

Другий раз — про законодавство. Стаття 165 КК Австрії, частина 4. § 261 КК Німеччини. Стаття 209 КК Швейцарії. Proceeds of Crime Act 2002, s. 328, Велика Британія. 18 USC §1956, США. Жодна з цих статей не вимагає від обвинувачення довести, що Ви знали. Достатньо довести, що Ви могли знати і не вжили розумних заходів. Wilful blindness — доктрина, яку в англосаксонському праві написали спеціально для тих, хто після цієї публікації ще подумає: «Ну добре, я не знав». Тепер — знаєте. Кажуть у Лондоні: «Незнання закону не звільняє. Але газета — звільняє від незнання, і після газети відмовки закінчуються».

Третій раз — про власне ім'я. Тому що з цим ім'ям Ви житимете після того, як він знову втече. А він втече. Це, як казали у Флоренції XV століття, «природа стрижа»: не можна побудувати гніздо тому, хто живе у польоті. Він втече з Відня — як утік з Одеси. З Лондона — як утік з Хайфи. З Дубая — як утече з Відня. І кожен раз — залишить після себе того, хто підписав. І цей хтось — не він.

Це — не гроза. Це не погроза. Це — правило, яке працює саме собою, без нашої участі. У Ганзейській лізі. У ISDA. У Reformo, коли офіціант вперше не зустріне Вас біля дверей.

💬 ABleaks_bot
💕 Долучитись