​​#A1mustreads 📚

Що ховається за образом людини, яку весь світ звик бачити легендою? «Сонні-бой» Аль Пачіно – спроба зазирнути за лаштунки не лише Голлівуду, а й самого актора. Детальніше в рецензії Марії Кошутської 👇🏻

Іноді книга може не стати твоєю улюбленою, але це зовсім не означає, що після неї не залишається думок, запитань чи моментів, до яких хочеться повертатися. Саме так у мене вийшло з автобіографією Аль Пачіно «Сонні-бой». Вона не була для мене легкою чи однозначною, але точно дала чимало матеріалу для роздумів: щось здивувало, щось змусило переосмислити звичний образ актора, а деякі моменти просто залишилися в пам’яті.

Одразу скажу, чтиво – не з легких. Сприйняття дещо ускладнює надмірна деталізація процесу зйомок різних фільмів, численні згадки людей, відомих у вузьких кіношних колах, але точно не пересічному читачу. Подекуди це робить оповідь доволі повільною.

Водночас цікаво читати про внутрішні драми Аль Пачіно. Наприклад, його сумніви щодо присутності на церемонії вручення «Оскара». Це так не в’яжеться з образом успішного голлівудського актора, адже ми звикли сприймати таких людей як упевнених у собі зірок. А виявляється, за цим образом можуть стояти безліч переживань, сумнівів і навіть банальне «похмілля».

За останній час я прочитала досить багато автобіографій, і практично всі актори розповідають про те, як зловживали алкоголем. Аль Пачіно – не виняток. Можна лише уявити рівень сорому, який відчуває звичайна людина, коли робить щось неадекватне на підпитку. А тут – зірка кінематографу, на яку дивиться весь світ. Певно, ці емоції удвічі сильніші.

Коли читаєш спогади про зйомки в «Хрещеному батьку», його участь у театральних виставах, то мимоволі думаєш: «ох, він і складна людина, цей Аль Пачіно». Він досить глибоко розписав свої переживання, коли стикався з несприйняттям колег по цеху або критиків, описав це дуже вдалою фразою: «Мало кому зручно там, де ти небажаний».

Досить поверхово описує своє особисте життя. Начебто й кохав жінок, з якими був у стосунках, але з жодною не створив сім’ю. Можна лише здогадуватися, що саме на нього вплинуло. Але відповіді часто ніби закодовані між рядками: «У нас, акторів, у минулому часто криється щось жахливе, але що вже вдієш».

Що можна сказати напевно, так це те, що він творча людина на 150%. Будучи неймовірно прискіпливим до ролей і зйомок окремих сцен у фільмах, які стали легендарними, як-от «Запах жінки», він при цьому міг абсолютно не контролювати фінанси й фактично опинився на межі банкрутства.

Прочитавши цю автобіографію, точно не можна сказати, що йому щось давалося легко в житті. Можливо, саме тому він так фанатично занурювався у свої ролі, вживався у них, шукаючи через своїх персонажів те відчуття сатисфакції, якого не завжди вистачало в реальному житті. І, можливо, саме кіно для нього стало тим простором, де можна було бути кимось іншим, проживати інші життя й дозволяти собі те, що в реальності не завжди можливе. Як сам зауважив: «Ось чому всі люблять кіно: там усе можливо».

Мабуть, саме в цьому і є головна цікавість «Сонні-бой». Це не класична історія успіху великої кінозірки і не глянцева сповідь про життя Голлівуду. Швидше, це спроба людини, яка прожила неймовірне професійне життя, розібратися у власних виборах, страхах, залежностях, стосунках і любові до своєї професії.

Тому, якщо вам хочеться дізнатися не лише про те, як Аль Пачіно став Аль Пачіно, а й побачити людину за образом легендарного актора – з її сумнівами, слабкостями, дивними рішеннями та майже фанатичною любов’ю до кіно, – книга може бути цікавою. Особливо якщо ви готові до неквапливого занурення в деталі, а не чекаєте на динамічний сюжет.

👉🏻 A1.CONSULTING